Грумінг — це встановлення дорослими дружніх і довірливих стосунків з неповнолітніми особами через Інтернет для вступу з ними в інтимний зв’язок, шантажування та залякування.
Спілкування в інтернеті — чудовий спосіб дружити з іншими дітьми онлайн, але онлайн-середовище також може бути небезпечним. За даними Міжнародного союзу електрозв’язку, 4,9 мільярда людей використовують інтернет. Будь-хто може сконтактувати з дитиною і не завжди з гарними намірами, на жаль. В Україні, як свідчить дослідження медіаграмотності та інформаційної безпеки підлітків, проведене НАПН України в травні – червні 2018 року, 7,1 % опитаних зазнавали переслідування в інтернеті, а це понад 77 тисяч підлітків.
Найстрашніша небезпека — грумінг, коли хтось будує стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею. Таке жорстоке поводження може статися під час фізичної зустрічі, але дедалі частіше воно трапляється онлайн, коли дітей або молодь обманом схиляють до сексуальних дій за допомогою вебкамер або надсилання сексуальних зображень. Так у 2019 році Фонд спостерігання за інтернетом виявив понад 132 000 вебсторінок з відеоматеріалами, які містять сцени сексуального насильства над дітьми.
Освітяни повинні усвідомлювати такий ризик, щоб запобігти йому й під час навчання пояснювати дітям, які небезпеки трапляються через контакти в соціальних мережах.
Як розпізнати грумінг?
- Грумери дуже вправні в тому, що вони роблять, і часто можуть подружитися з дитиною, вдаючи, що в них такі самі хобі та інтереси. Використовуючи підроблені облікові записи та фотографії, вони також можуть бути на вигляд як її ровесники.
- Однак не всі грумери вирішують маскувати свій вік чи стать. Деякі можуть уособлювати бажану фігуру, наприклад, модельного скаута, спортивного тренера, знаменитість чи впливову особу, тоді як інші використовують свій вік і досвід, щоб розвинути стосунки типу «наставника» зі своєю жертвою.
- Грумер буде використовувати ті самі сайти, ігри та програми, що й діти, щоб завоювати їхню довіру та подружитися. Однак вони також можуть маніпулювати, шантажувати та контролювати дитину, потенційно ізолюючи її від друзів та родини.
- Будь-яка дитина може опинитися під загрозою, незалежно від віку, статі, раси чи місця проживання. Деякі діти більш схильні до ризику через інші вразливості або особливі освітні потреби та обмеження, і їм може бути важко отримати підтримку дорослого, якому вони довіряють.
Як запобігти грумінгу?
Найголовніше завдання — це запобігати грумінгу через розуміння небажаних контактів і того, як їх уникнути.
- Поясніть дітям, чому важливо мати приватний акаунт. Тільки так вони зможуть визначати, з ким спілкуватися і хто буде стежити за ними. Поясніть, як налаштувати приватність акаунту в різних соціальних мережах.
- Заохочуйте учнів видаляти контакти людей, яких вони не знають особисто. Попросіть їх переглянути всіх, хто підписався на них або з ким вони є друзями в інтернеті, і перевірити, чи знають вони їх. Якщо ні, можливо, варто видалити таких людей.
- Якщо учні отримують будь-який небажаний контакт від когось, кого вони знають, або незнайомої людини, заохочуйте їх повідомити про цю особу вам або батькам та заблокувати її. Якщо контакт продовжується або стає агресивним чи погрозливим, зверніться до поліції.
- Видалення запитів від незнайомців. Заохочуйте учнів видаляти друзів або не схвалювати запити в друзі від людей, яких вони не знають. Хороша порада — перевірити, чи є них спільні друзі з людиною, яка надіслала запит.
Але якщо небажаний контакт стався, проговоріть різні сценарії поведінки. На прикладі описаної нижче ситуації розкажемо, як комунікувати зі старшокласниками та навчити їх правильної поведінки.
Уявіть таку ситуацію.
Олегу 17 років. Йому важко запросити когось на побачення. Здається, ніхто не цікавиться ним у школі, до того ж він досить сором’язливий. Його друг пропонує скористатися застосунком для знайомств. Олег легко знаходить пару в той самий день.
Запитайте дітей: «Про які захисні заходи варто подумати Олегу, перш ніж погодитися?»
Можливі відповіді:
- Потрібно подумати, чи комфортно розмовляти з тим, кого він ніколи не бачив.
- Потрібно знати, чи може він перевірити, хто насправді ця особа.
- Потрібно знайти службу підтримки, яка може йому допомогти.
- Йому не варто зустрічатися з цією людиною, не розглянувши найкращі способи убезпечити себе.
Як освітяни можуть допомогти підготуватися до цього онлайн-ризику?
Це можна зробити в такий спосіб:
- ввести приклади онлайн-стосунків або знайомств в інтернеті в уроки з онлайн-безпеки;
- допомагати дітям розпізнавати такі проблеми, як кетфішинг (коли людина видає себе за іншого користувача), щоб вони могли краще захистити себе в інтернеті;
- створити безпечне та шанобливе шкільне середовище, щоб учні почувалися комфортно під час обговорення таких питань;
- пояснити, що те, як ми представляємо себе в інтернеті, має свої переваги та недоліки;
- обговорити закони, які регулюють поведінку в інтернеті, як вони інформують про те, що є прийнятним (наприклад, надсилання світлин оголеного тіла або секстинг, тролінг, переслідування).
