Шкідливий (небажаний контент) — матеріали (зображення, відео, аудіо, тексти), що містять зображення насильства, порнографію, пропаганду наркотичних засобів, азартних ігор. Також це різноманітні комп'ютерні віруси та шпигунські програми.
Освітянам важливо пам’ятати про два аспекти шкідливого контенту.
Перший стосується шкільного середовища. До нього належить наявність безпечної шкільної мережі, політики школи щодо онлайн-безпеки дітей і безпечного використання мережі Інтернет.
Другий аспект стосується постійної комунікації вчителів з учнями про те, що вони побачили в інтернеті. Якщо дитина стикається з труднощами під час онлайн-навчання, важливо, щоб вона не боялася розповісти про них і знала, що може отримати допомогу в будь-якій ситуації.
Це особливо актуально, коли навчання відбувається дистанційно та діти значно частіше використовують інтернет.
Часом вважають, що лише вчителі інформаційних технологій мають дбати про безпеку дітей онлайн. Але це не так, адже інтернет використовують на різних уроках, і безпека має бути наскрізною. Учителі, які хочуть, щоб як онлайн-, так і офлайн-формати навчання для дітей були ефективними і безпечними з погляду використання технологій, мусять постійно підвищувати свої цифрові компетентності й бути прикладом, як доречно поводитися в цифровому середовищі.
Встановіть у школі правила використання гаджетів. Ці правила мають бути закріплені в шкільній політиці щодо онлайн-безпеки. Така політика повинна встановлювати ще й порядок реагування на інциденти, пов’язані з безпекою дітей, зокрема в цифровому середовищі. Так, у школі може бути призначений спеціальний координатор для обліку та реєстрації порушень, пов’язаних з онлайн-безпекою, задля формування цілісного уявлення про наявні в школі проблеми та тенденції, що вимагають уваги.
Забезпечте фільтрацію й моніторинг даних, які передаються через шкільну мережу, встановивши необхідні програми. Інтернет-провайдери можуть допомогти їх встановити. Учні не повинні отримувати доступ до шкідливого або неприйнятного контенту через шкільну мережу. Такі системи фільтрування та контролю контенту допоможуть звести до мінімуму передавання неприйнятного (наприклад, насильницького чи порнографічного) контенту в шкільній мережі. А системи фільтрування даних допоможуть відстежувати, хто, що, коли й на якому пристрої завантажує. Такий механізм є одним зі способів запобігання кібербулінгу.
